Tag Archives: in Ukrainian

Print this post Print this post

Політичні погляди Г. Ф. Лавкрафта

2,417 words

English original here

З точки зору багатьох своїх шанувальників, найстрашніші речі Г. Ф. Лавкрафт писав не про Ктулху, а про політику. Втім, я б хотів показати, що політичні погляди цього майстра химерного, ірраціонального, метафізичного жаху цілком базуються на реальності та розумі.

Лавкрафт, як і багато інших освічених людей, що зверталися до лівих чи правих політичних напрямів на початку ХХ століття, цікавився впливом капіталізму та техніки на суспільство та культуру. Економічний редукціонізм капіталізму просто віддзеркалювався марксизмом – обидві течії були виявами одного й того самого модерного матеріалістичного Духу Часу. Починаючи з кінця ХІХ століття, поширене незадоволення матеріалізмом призвело до пошуку альтернативної форми суспільства, включаючи альтернативні засади соціалізму, що охопив провідних соціалістичних мислителів на кшталт Жоржа Сореля. Рух, що виник на початку ХХ століття, називався по-різному: «неосоціалізмом» чи «планізмом» – найвидатнішими його представниками були Марсель Діт у Франції та Анрі де Ман в Бельгії. Неосоціалізм, в свою чергу, зумовив появу фашизму [1].

Неосоціалісти головним чином боялися, що матеріальне збагачення та дозвілля, обіцяні соціалістами, призведуть до занепаду та баналізації суспільного буття без їхнього поєднання з ієрархічним баченням культури та освіти.

Через таку призму, наприклад, розглядає ситуацію Оскар Уайльд в «Душі людини за соціалізму», де приділяється увага індивідуалістичному соціалізму, що звільнив людство від економічної необхідності прагнення до самоактуалізації, відкривши шлях до вищої культурної та духовної активності, навіть якщо така активність полягає в тихому спогляданні космосу [2]. Не варто ставитися до таких ідей, як до занепадницького дендізму. Вони поширювалися, наприклад, і відомим новозеландським політиком-лейбористом епохи депресії Джоном А. Лі, одноруким героєм Першої світової війни – тим, що більше за будь-кого іншого намагався примусити лейбористський уряд дотримуватися своїх передвиборчих обіцянок стосовно банківської системи та державного кредиту [3]. Сам Лі казав: «Джо Севідж… розуміє соціалізм як чесно порівну розподілені гори продуктів, та порівну розподілену працю. Я впевнений, що він зовсім не дивиться на це як на можливість грати в футбол, загоряти на пляжі, танцювати фокстрот, лежати горілиць під деревами, насолоджуватися віршами, ароматами квітів, радощами літератури чи трелями музики» [4].

Лі змальовував таку форму соціалізму, що є передусім безпосередньо спрямованою на «гори продуктів та працю, порівну розподілені», не як на головну ціль, але як на засоби досягнення вищих рівнів буття.
Позиції цих неосоціалістів поділяли також фашисти та націонал-соціалісти. Боротьба проти знесилюючих та нівелюючих ефектів багатства та дозвілля, а також виховання характерів та смаків мас – такими були тривожні для лівих соціалістів цілі «Дополяворо» у фашистській Італії, та «Сили через Радість» у націонал-соціалістичній Німеччині. Видається, що Лавкрафт не знав про це ідеологічне сум’яття в межах європейського соціалізму, а це значить, що він самостійно дійшов до аналогічних висновків у деяких ключових питаннях.

Лавкрафт, як і багато інших письменників, що відкидали Марксизм [5], вбачав як у демократії, так і в комунізмі шлях, «хибний для Західної Цивілізації» [6]. Натомість, Лавкрафт відзначав: «…різновид фашизму, який, замість того, щоб допомагати небезпечним масам в їхньому прагненні до безтурботного багатства, зберігає основи традиційної цивілізації та надає політичну владу в руки обмеженого та розвиненого (і при цьому не занадто багатого) правлячого класу, приналежність до якого загалом є спадковою, з умовою розширення за рахунок тих індивідів, що досягнуть того ж культурного рівня…» [7].

Лавкрафт боявся, що соціалізм, як і капіталізм, призведе до універсальної пролетарізації та пов’язаної з нею деградації культури. Тому він пропонував замість того повне працевлаштування та скорочення робочого дня за рахунок механізації під культурним керівництвом аристократичного соціалістично-фашистського режиму.

Це знову, вочевидь, було результатом осяяння, якого Лавкрафт досяг незалежно від Європи, хоча й велика частина тогочасних ідей в галузі економіки відповідала його поглядам. В Англії, фабіанський журнал «Нова Доба», під редакцією соціаліста А. Р. Ораджа, став полем дискусії щодо теорії «Соціального Кредиту», створеної К. Г. Дугласом та запропонованої в якості альтернативи до боргової фінансової системи: за теорією, усім громадянам видавався б «соціальний кредит» у вигляді «Національних Дивідендів», що дозволило б споживати повний обсяг виробленої продукції. Також, прихильники цієї теорії наполягали на форсуванні процесу механізації з ціллю скорочення робочих годин та збільшення дозвілля, з якого, на їхню думку, мала б розквітнути культура. (Ці ідеї знов набувають актуальності, коли восьмигодинний робочий день, довгоочікуваний здобуток раннього робочого руху, тепер стає рідкістю). Езра Паунд та новозеландський поет Рекс Фейрбьорн були прихильниками теорії Соціального Кредиту, тому що вважали її найкращою економічною системою з огляду на мистецтво та культуру.

Лавкрафт був зацікавлений усуненням причин соціальної революції, і захищав обмеження широкого збільшення багатства, розуміючи необхідність утвердження нерівності, що ґрунтується на чеснотах. Лавкрафта цікавила ідея знищення «комерційних олігархів» [8], в якому і полягала практична мета теорії Соціального Кредиту та неосоціалізму.

Розглядаючи центральну мету нації як розвиток відповідно до найвищих естетичних та інтелектуальних стандартів, Лавкрафт виявив, що таке суспільство має базуватися на традиційній суспільній організації «порядку, відваги та витримки», визначивши цивілізацію як соціальний організм, присвячений «високій якісній меті», утвердженій у зазначеному етосі.
Лавкрафт вважав, що ієрархічний порядок, найбільш придатний для практичного життя під час нової машинної доби – це «фашизм». Мотив попиту-пропозиції мав би витіснити мотив вигоди в межах підпорядкованої державі економіки, в межах якої зменшилися б робочі години та збільшилися б години дозвілля. Громадяни в такому суспільстві могли б культурно та інтелектуально зростати, відповідно до їхніх вроджених здібностей, «так, що їхній відпочинок був би відпочинком цивілізованої особи, а не дозвіллям лінивого лайдака, що тиняється кінотеатрами, танцполами та басейнами».
Лавкрафт не бачив нічого мудрого в загальному виборчому праві. Він відстоював певний тип нео-аристократії або меритократії, в якому права обирати та бути обраними мають належати «надзвичайно обмеженій» кількості людей. Технологічна, спеціалізована цивілізація зробила загальне виборче право «насмішкою та позерством». Він писав, що «загалом люди не мають достатньої кмітливості для ефективного керування технологічною цивілізацією». Такий антидемократичний принцип Лавкрафт вважав справедливим, незважаючи на соціальну та економічну позицію людини: нехай вона буде хоч лакеєм, хоч академіком.

Голосування невігласів, на якому базується демократія, є, як пише Лавкрафт, «предметом галасливого космічного сміху». Універсальне право голосу призводить до того, що представники певних «прихованих інтересів», не маючи ніяких спеціальних здібностей, можуть зайняти державну посаду лише на засаді «найжвавішого язика» та «блискавичних гасел».
Його відсилка до «прихованих інтересів» розкриває Лавкрафтове розуміння олігархічної природи демократії. Альтернативним є «раціональний фашистський уряд», де одержанню державної посади обов’язково передував би іспит з економіки, історії, соціології та державного управління, а звідси випливає, що кожен – окрім чужинців, не здатних до асиміляції – мав би можливість балотуватися [9].

Через рік після того, як Муссоліні отримав владу в 1922, Лавкрафт пише: «демократія – це фальшивий ідол – швидше, це лозунг та ілюзія нижчих класів, духовидців та вмираючих цивілізацій». Він вбачав у фашистській Італії «різновид авторитетного суспільного та політичного контролю, що здатен робити життя гідним того, щоб його проживати».

З цієї ж причини Езра Паунд захоплювався фашистською Італією, пишучи: «Муссоліні сказав своєму народові, що поезія є необхідною для держави» [10]. А також: «я не вірю в те, що Муссоліні можливо зрозуміти, не відштовхуючись від його пристрасті до конструювання. Якщо побачити в ньому митця, всі деталі прийдуть до ладу. Якщо ж художника в ньому не помічати – ви заплутаєтеся в протиріччях» [11]. Такі постаті, як Паунд, Марінетті та Лавкрафт розглядали фашизм як рух, що міг би успішно підпорядкувати сучасну технологічну цивілізацію вищому мистецтву та культурі, звільняючи маси від грубої та брутально комерціалізованої популярної культури.
Для Лавкрафта космос та людство існували в єдності, і з цього він робив єдиний висновок: людське існування призначене для досягнення вищих рівнів ментального та естетичного розвитку. Те, що сер Освальд Мослі називав актуалізацією Вищих Форм у своїх післявоєнних розмислах [12], і те, що Ніцше називав метою Вищої Людини або Надлюдини [13], неможливо досягнути «на засадах низьких культурних стандартів малорозвиненої більшості. Цивілізація, призначена лише для того, щоб люди могли працювати, їсти, пити, одружуватися та ліниво тинятися чи інфантильно гратися, не варта підтримки». Це – форма повільної смерті, надзвичайно болісна для культурної еліти.

Лавкрафт зазнав серйозного впливу Ніцше та Освальда Шпенглера [14]. Він розумів, що органічна, циклічна сутність культури з її народженням, юністю, зрілістю, старістю та смертю, є основою історії злетів та падінь цивілізацій. Так, криза Західної Цивілізації, спричинена машинною добою, не була унікальною. Лавкрафт цитує Шпенглерів «Занепад Європи» для посилення своєї ідеї: цивілізація досягла циклу «старості».

Лавкрафт розумів культурний занепад як повільний процес, що охоплює від 500 до 1000 років. Він шукав таку систему, що змогла б подолати циклічні закони занепаду – це також було мотивацією фашистів [15]. Лавкрафт вважав, що нову рівновагу можна встановити протягом 50-100 років, стверджуючи: «цивілізації ніщо не загрожує, поки зберігаються мова та центральна культурна традиція». Культурна традиція має існувати поза та понад економічними змінами [16].

У 1915 р. Лавкрафт заснував власний політичний журнал під назвою «Консервативний», що виходив усього 13 разів до 1923 р. Центральною темою журналу був захист високих культурних стандартів, особливо в галузі письмової культури, а також – критика пацифізму, анархізму та соціалізму разом з підтримкою «поміркованого здорового мілітаризму» та «Пансаксонізму» в значенні «домінування англійської та споріднених з нею рас над меншими угрупуваннями людства» [17].

Як і неосоціалісти в Європі, Лавкрафт критикував матеріалістичну концепцію історії – як буржуазну, так і марксистську. В комунізмі він вбачав «знищення сенсу життя» заради теорії [18]. Відкидаючи економічний детермінізм як головний мотив історії, він говорив про «природніх аристократів», що постають з усіх категорій населення з будь-яким економічним статусом. Суспільство ж тяжіє до підміни «персональної вищості економічною позицією» [19] – такі погляди, незважаючи на те, що Лавкрафт вважав себе супротивником соціалістів, є такими ж, як погляди Анрі де Мана, Марселя Діта та інших. Фашизм для Лавкрафта був формою аристократії в контексті модерного індустріального та технологічного суспільства.
Лавкрафт бачив у прагненні до «рівності» деструктивне обґрунтування «атавістичного перевороту», спрямованого людьми безкультурними проти цивілізації. Такий самий мотив був і коренем більшовизму, Французької революції, культу природи Руссо та раціоналізму XVIII століття. Лавкрафт вважав, що такий самий переворот реалізували і «відсталі раси» під проводом більшовиків [20].

Вочевидь, ці погляди є ніцшеанськими, але ще більше вони нагадують позицію, висловлену в книзі «Повстання проти цивілізації: загроза унтерменша» [21] популярного автора Лотропа Стоддарда, чия праця, безумовно, привабила Лавкрафта своєю увагою до встановлення та відродження цивілізації разом з відкиданням нівелюючих ідей. Хоча Лавкрафт і відкидав егалітаризм, він не підтримував і тиранію, за якої декілька людей експлуатують маси. Втім, правління еліти він розумів як міру, необхідну для досягнення вищих цілей культурної актуалізації. Лавкрафт хотів, щоб якомога більше людей досягли рівню еліти [22]. Окрім того, він відкидав і поділ на класи, що є завжди хибним – проведений хоч пролетаріатом, хоч аристократами. «Треба або позбавитися класів, або мінімізувати їх – щоб офіційно їх не існувало». Лавкрафт пропонував замінити класові конфлікти інтегральною державою, що відображала б «центральний культурний рух». Між індивідом та державою має існувати обопільна лояльність.

Лавкрафт називав пацифізм «збоченням та ідеалістичною балаканиною». Інтернаціоналізм він визначав як «ілюзію та міф» [23]. Ліга Націй була для нього «комічною оперою» [24]. Війни є постійним історичним явищем, і готуватися до них треба шляхом загальної мобілізації [25]. Історично війна зміцнювала «національний дух», але механізована зброя звела цей процес нанівець; фактично, дисгенний ефект масових технологічних знищень протягом Першої Світової Війни є широко визнаним фактом. Незважаючи на це, європейці, а особливо англосакси, мають утверджувати свою вищість за допомогою зброї, оскільки «куля ворога солодша за батіг господаря» [26]. Окрім того, Лавкрафт (чого і варто було очікувати від анти-матеріаліста) заперечував типову причину війни – боротьбу за економічне домінування – і зазначав, що «захист власної землі та раси є правильним приводом для бойових дій» [27].

Лавкрафт вважав, що єврейські мотиви в мистецтві є причиною того, що Френсіс Паркер Йокі називав «культурним спотворенням». Нью Йорк було «повністю семітизовано», і нація втратила це місто. Семітські впливи в літературі, драмі, фінансовій системі та рекламі призвели до створення штучної культури та ідеології, «радикально ворожої до мужніх американських звичаїв». Як і Йокі, Лавкрафт вбачав у єврейському питанні швидше приклад «антагоністичної культури-традиції», ніж расову проблему. Таким чином, євреї теоретично могли б бути асимільованими американською культурною традицією. Щодо проблеми з неграми, то для Лавкрафта це було виключно біологічне питання, що мало бути вирішено встановленням «абсолютної кольорової межі» [28].

Короткого викладу, на мою думку, достатньо для того, щоб показати: Лавкрафт належить до яскравого списку творчих геніїв ХХ століття – разом з В. Б. Єйтсом, Езрою Паундом, Д. Г. Лоуренсом, Кнутом Гамсуном, Генрі Вільямсоном, Віндемом Льюїсом та Юкіо Місімою – чиє розуміння матеріалізму, егалітаризму та культурного занепаду зумовило їхній пошук живої, ієрархічної альтернативи як капіталізму, так і комунізму, пошук, що привів їх до захоплення прото-фашистськими, фашистськими чи націонал-соціалістськими ідеями.

НОТАТКИ.

[1] Zeev Sternhell, Neither Left Nor Right: Fascist Ideology in France (Princeton: Princeton University Press, 1986).
[2] Oscar Wilde, The Soul of Man Under Socialism, 1891.
[3] Після того, як Дуглас відвідав Нову Зеландію, народні маси дуже добре зрозуміли сутність банківської системи та лихварства – тому банківська реформа стала головною обіцянкою лейбористів, що дозволила їм перемогти. Як і можна було передбачити, вони одразу після перемоги спробували зрадити своїх виборців, але Лі вдалося змусити уряд видати одновідсотковий державний кредит через резервний банк, та створити взірцевий та перспективний державний будівельний проект, що одразу ж знизив безробіття на 75%. З часом, Лі став найбільшим опонентом лейбористського опортунізму. Що стосовно того випадку видачі державного кредиту, багатьма забутого, то він являє собою яскравий приклад кредиту, виданого урядом поза без залучення приватних банків.
[4] Erik Olssen, John A. Lee (Dunedin, New Zealand: University of Otago Press, 1977), p. 66.
[5] K. R. Bolton, Thinkers of the Right (Luton: Luton Publications, 2003).
[6] H. P. Lovecraft: Selected Letters, ed. August Derleth and James Turner (Wisconsin: Arkham House, 1976), Vol. IV, p. 93.
[7] Selected Letters, vol. IV, p. 93.
[8] Selected Letters, vol. V, p. 162.
[9] Selected Letters, vol. IV, pp. 105–108.
[10] Quoted by E. Fuller Torrey, The Roots of Treason (London: Sidgwick and Jackson, 1984), p. 138.
[11] Ezra Pound, Jefferson and/or Mussolini, 1935 (New York: Liveright, 1970), pp. 33–34.
[12] Oswald Mosley, Europe: Faith and Plan (London: Euphorion, 1958), “The Doctrine of Higher forms,” pp. 143–47.
[13] Friedrich Nietzsche, Thus Spoke Zarathustra (Middlesex: Penguin Books, 1975), “The Higher Man,” pp. 296–305. Проблиск ніцшеанства з’являється в творі Лавкрафта “Крізь браму срібного ключа”, де Картер розрізняє слова, що не вкладаються в повсякденне світосприйняття. “‘Людина істини є поза добром та злом,’ промовив голос. ‘Людина істини осягнула Все-в-Одному…’” (Lovecraft, The Dream Quest of Unknown Kadath [New York: Ballantine Books, 1982], “Through the Gates of the Silver Key,” p. 189).
[14] Oswald Spengler, The Decline of The West, 1928 (London: George Allen and Unwin, 1971).
[15] “Фашизм . . . був рухом за забезпечення національного відродження, учасники якого відчували загрозу руху до занепаду та смерті, але призначені були для життя, причому до життя чудового”. Sir Oswald Mosley, My Life (London: Nelson, 1968), p. 287.
[16] Selected Letters, vol. IV, p. 323.
[17] H. P. Lovecraft, “Editorial,” The Conservative, vol. I, July 1915.
[18] Selected Letters, vol. IV, p. 133.
[19] Selected Letters, vol. V, pp. 330–33.
[20] Selected Letters, vol. V, p. 245.
[21] Lothrop Stoddard, The Revolt of Against Civilization: The Menace of the Underman (London: Chapman and Hall, 1922).
[22] Selected Letters, vol. IV, pp. 104–105.
[23] Selected Letters, vol. V, pp. 311–12.
[24] Selected Letters, vol. IV, pp. 15–16.
[25] Selected Letters, vol. IV, p. 22.
[26] Selected Letters, vol. IV, pp. 311–12.
[27] Selected Letters, vol. IV, p. 31.
[28] Selected Letters, vol. IV, pp. 193–95.

Source: https://artamerukr.wordpress.com/

Posted in North American New Right | Also tagged , , , , , , , , , | Comments closed
Print this post Print this post

Згадаймо Мартіна Гайдеґґера

Martin Heidegger

819 words

English original here

Мартін Гайдеґґер став одним з велетнів філософії ХХ століття, як завдяки глибині та оригінальності своїх ідей, так через силу впливу на філософію, богослов’я, суспільні науки та культуру загалом.

Read more …

Posted in North American New Right | Also tagged , , , , , , , , , , | Comments closed
Print this post Print this post

Сутінки та погибель Муамара аль-Каддафі

664 words

English original here

Полковник Муамар аль-Каддафі правив Лівією 42 роки. Він здобув владу шляхом військового перевороту проти короля Лівії Ідріса, по суті сатрапа міжнародного капіталу, котрий був гарантом того, що використання нафтових ресурсів країни збагатить закордонні нафтові компанії і його самого, але не лівійський народ. Read more …

Posted in North American New Right | Also tagged , , , , , , , | Comments closed
Print this post Print this post

Христос, Ніцше і Цезар

"Christ Before Pilate," School of Hieronymus Bosch, 16th-Century, Princeton University Art Museum

484 words

English original here

Наші опоненти стверджують буцімто фашизм не має історичного та філософського підґрунтя, відтак я ставлю собі на сьогодні завдання: Read more …

Posted in North American New Right | Also tagged , , , , , , , , , , , | Comments closed
Print this post Print this post

Твітеристи всього світу єднайтеся!
Цифрові нові ліві як контрольована опозиція

2,513 words

English original here

Повчальна стаття Тоні Карталуччі [1] під назвою «Революційний чинник Гугла – Альянс молодіжних рухів: кольорові революції 2.0» була оприлюднена на сайті Global Research [2]. В ній Карталуччі зосереджується на Альянсі молодіжних рухів (AYM), або ж Movement.org. Read more …

Posted in North American New Right | Also tagged , , , , , , , , , , , , , , , , , , | Comments closed
Print this post Print this post

Смерть у кредит

The Dance of Death, 1474, fresco painting (Church of St. Mary, Beram, Croatia)

1,051 words

English original here

Езра Паунд, у своєму славнозвісному канто XLV «Через лихву» писав: Read more …

Posted in North American New Right | Also tagged , , , , , , , , , | Comments closed
Print this post Print this post

Листування Юнґера з Гайдеґґером

1,113 words

English original here

Коли двоє великих людей – і яких людей, безумовно найвидатніший філософ двадцятого століття і один з найвпливовіших письменників – листуються між собою, що саме воно обговорюють? Read more …

Posted in North American New Right | Also tagged , , , , , , , , , | Comments closed
Print this post Print this post

«Корінні мешканці?» Та як ви посміли?

616 words

English original here

Жодна людина не може бути більш сліпою, ніж та яка відмовляється бачити. Я недавно загадав цей вислів, читаючи довгу викривальну промову одного класичного науковця-пенсіонера [1]. Read more …

Posted in North American New Right | Also tagged , , , , | Comments closed
Print this post Print this post

Макіавеллі як європеєць

695 words

English original here

Навіть його власне ім’я повернулось проти нього. І дійсно, навряд чи хто втішатиметься епітетом «макіавеліанський». В уяві одразу вимальовуються тіні підступної та зрадливої жорстокості. Та все ж до написання свого найвідомішого та найскандальнішого твору – «Державець» Макіавеллі привела турбота про його батьківщину – Італію. Read more …

Posted in North American New Right | Also tagged , , , , , , , , , | Comments closed
Print this post Print this post

Шість постулатів фашистівського соціалізму

721 words

English original here

Від редакції: дана стаття жодним чином не становить для нас якоїсь програмової цінності, проте містить об’єктивний виклад фактичного стану справ з економічними перетвореннями в країнах, де в міжвоєнні роки провадився фашистівський суспільний експеримент. Read more …

Posted in North American New Right | Also tagged , , , , , , , , , | Comments closed
    Kindle Subscription
  • EXSURGO Apparel

    Our Titles

    Waking Up from the American Dream

    Green Nazis in Space!

    Truth, Justice, and a Nice White Country

    Heidegger in Chicago

    The End of an Era

    Sexual Utopia in Power

    What is a Rune? & Other Essays

    Son of Trevor Lynch's White Nationalist Guide to the Movies

    The Lightning & the Sun

    The Eldritch Evola

    Western Civilization Bites Back

    New Right vs. Old Right

    Lost Violent Souls

    Journey Late at Night: Poems and Translations

    The Non-Hindu Indians & Indian Unity

    Baader Meinhof ceramic pistol, Charles Kraaft 2013

    Jonathan Bowden as Dirty Harry

    The Lost Philosopher, Second Expanded Edition

    Trevor Lynch's A White Nationalist Guide to the Movies

    And Time Rolls On

    The Homo & the Negro

    Artists of the Right

    North American New Right, Vol. 1

    Forever and Ever

    Some Thoughts on Hitler

    Tikkun Olam and Other Poems

    Under the Nihil

    Summoning the Gods

    Hold Back This Day

    The Columbine Pilgrim

    Confessions of a Reluctant Hater

    Taking Our Own Side

    Toward the White Republic

    Distributed Titles

    Tyr, Vol. 4

    Reuben

    The Node

    Axe

    Carl Schmitt Today

    A Sky Without Eagles

    The Way of Men

    Generation Identity

    Nietzsche's Coming God

    The Conservative

    The New Austerities

    Convergence of Catastrophes

    Demon

    Proofs of a Conspiracy

    Fascism viewed from the Right

    Notes on the Third Reich

    Morning Crafts

    New Culture, New Right

    The Fourth Political Theory

    Can Life Prevail?

    The Metaphysics of War

    Fighting for the Essence

    The Arctic Home in the Vedas

    Asatru: A Native European Spirituality

    The Shock of History

    The Prison Notes

    Sex and Deviance

    Standardbearers

    On the Brink of the Abyss

    Beyond Human Rights

    A Handbook of Traditional Living

    Why We Fight

    The Problem of Democracy

    Archeofuturism

    The Path of Cinnabar

    Tyr

    The Lost Philosopher

    Impeachment of Man

    Gold in the Furnace

    Defiance

    The Passing of a Profit & Other Forgotten Stories

    Revolution from Above